Трав'яна олія Fructus Amomi Натуральні масажні дифузори 1 кг насипом Ефірна олія Amomum villosum

Трав'яна олія Fructus Amomi Натуральні масажні дифузори 1 кг оптом Ефірна олія Amomum villosum Зображення

короткий опис:

Родина Zingiberaceae привертає дедалі більшу увагу в алелопатичних дослідженнях завдяки багатству летких олій та ароматичності видів, що входять до її складу. Попередні дослідження показали, що хімічні речовини з Curcuma zedoaria (зедоарію) [40], Alpinia zerumbet (Pers.) BLBurtt & RMSm. [41] та Zingiber officinale Rosc. [42] родини імбирних мають алелопатичний вплив на проростання насіння та ріст розсади кукурудзи, салату та помідорів. Наше поточне дослідження є першим звітом про алелопатичну активність летких речовин зі стебел, листя та молодих плодів A. villosum (член родини Zingiberaceae). Вихід олії зі стебел, листя та молодих плодів становив 0,15%, 0,40% та 0,50% відповідно, що свідчить про те, що плоди виробляли більшу кількість летких олій, ніж стебла та листя. Основними компонентами летких олій зі стебел були β-пінен, β-феландрен та α-пінен, що було схоже на закономірність основних хімічних речовин олії листя, β-пінену та α-пінену (монотерпенові вуглеводні). З іншого боку, олія в молодих плодах була багата на борнілацетат та камфору (оксигеновані монотерпени). Результати були підтверджені висновками До Н Дая [30,32] та Хуей Ао [31], які ідентифікували олії з різних органів A. villosum.

Було кілька повідомлень про інгібіторну активність цих основних сполук щодо росту рослин у інших видів. Шаліндер Каур виявила, що α-пінен з евкаліпта помітно пригнічує довжину коренів та висоту пагонів Amaranthus viridis L. при концентрації 1,0 мкл [43], а інше дослідження показало, що α-пінен пригнічував ранній ріст коренів і спричиняв окислювальне пошкодження в тканинах коренів через збільшення утворення активних форм кисню [44]. У деяких дослідженнях стверджується, що β-пінен пригнічував проростання та ріст паростків тестових бур'янів дозозалежним чином, порушуючи цілісність мембрани [45], змінюючи біохімію рослин та посилюючи активність пероксидаз та поліфенолоксидаз [46]. β-Феландрен продемонстрував максимальне пригнічення проростання та росту Vigna unguiculata (L.) Walp при концентрації 600 ppm [47], тоді як при концентрації 250 мг/м3 камфора пригнічувала ріст корінців та пагонів Lepidium sativum L. [48]. Однак досліджень, що повідомляють про алелопатичний ефект борнілацетату, небагато. У нашому дослідженні алелопатичний вплив β-пінену, борнілацетату та камфори на довжину коренів був слабшим, ніж для летких олій, за винятком α-пінену, тоді як олія з листя, багата на α-пінен, також була більш фітотоксичною, ніж відповідні леткі олії зі стебел та плодів A. villosum, обидва результати вказують на те, що α-пінен може бути важливою хімічною речовиною для алелопатії цього виду. Водночас результати також показали, що деякі сполуки в олії плодів, які не були в достатку, можуть сприяти виникненню фітотоксичного ефекту, що потребує подальших досліджень у майбутньому.

За нормальних умов алелопатичний ефект алелохімічних речовин є видоспецифічним. Цзян та ін. виявили, що ефірна олія, що виробляється Artemisia sieversiana, мала сильніший вплив на Amaranthus retroflexus L., ніж на Medicago sativa L., Poa annua L. та Pennisetum alopecuroides (L.) Spreng. [49]. В іншому дослідженні летка олія Lavandula angustifolia Mill. мала різний ступінь фітотоксичної дії на різні види рослин. Lolium multiflorum Lam. був найчутливішим видом-акцептором, ріст гіпокотилю та корінців пригнічувався на 87,8% та 76,7% відповідно при дозі 1 мкл/мл олії, але ріст гіпокотилю розсади огірка майже не постраждав [20Наші результати також показали, що існує різниця в чутливості до летких речовин A. villosum між L. sativa та L. perenne.

Леткі сполуки та ефірні олії одного виду можуть кількісно та/або якісно відрізнятися залежно від умов росту, частин рослини та методів виявлення. Наприклад, у звіті було показано, що піраноїд (10,3%) та β-каріофілен (6,6%) були основними сполуками летких речовин, що виділяються з листя бузини чорної, тоді як бензальдегід (17,8%), α-бульнезен (16,6%) та тетракозан (11,5%) були рясно присутні в оліях, екстрагованих з листя [50]. У нашому дослідженні леткі сполуки, що вивільняються свіжими рослинними матеріалами, мали сильніший алелопатичний вплив на тестові рослини, ніж екстраговані леткі олії, причому відмінності у реакції тісно пов'язані з відмінностями в алелохімічних речовинах, присутніх у двох препаратах. Точні відмінності між леткими сполуками та оліями потребують подальшого дослідження в наступних експериментах.

Відмінності в мікробному різноманітті та структурі мікробної спільноти у зразках ґрунту, до яких були додані леткі олії, були пов'язані з конкуренцією між мікроорганізмами, а також з будь-якими токсичними ефектами та тривалістю перебування летких олій у ґрунті. Воку та Ліотірі [51] виявили, що відповідне нанесення чотирьох ефірних олій (0,1 мл) на оброблений ґрунт (150 г) активувало дихання зразків ґрунту, навіть олії відрізнялися за своїм хімічним складом, що свідчить про те, що рослинні олії використовуються ґрунтовими мікроорганізмами як джерело вуглецю та енергії. Дані, отримані в результаті цього дослідження, підтвердили, що олії з усієї рослини A. villosum сприяли очевидному збільшенню кількості видів ґрунтових грибів до 14-го дня після додавання олії, що вказує на те, що олія може бути джерелом вуглецю для більшої кількості ґрунтових грибів. В іншому дослідженні повідомлялося про відкриття: ґрунтові мікроорганізми відновили свою початкову функцію та біомасу після тимчасового періоду варіацій, викликаного додаванням олії Thymbra capitata L. (Cav), але олія в найвищій дозі (0,93 мкл олії на грам ґрунту) не дозволила ґрунтовим мікроорганізмам відновити початкову функціональність [52]. У цьому дослідженні, на основі мікробіологічного аналізу ґрунту після обробки різними днями та концентраціями, ми припустили, що ґрунтова бактеріальна спільнота відновиться через більше днів. Натомість грибкова мікробіота не може повернутися до свого початкового стану. Наступні результати підтверджують цю гіпотезу: чіткий вплив високої концентрації олії на склад ґрунтового грибкового мікробіому був виявлений за допомогою аналізу головних координат (PCoA), а презентації теплових карт знову підтвердили, що склад грибкової спільноти ґрунту, обробленого 3,0 мг/мл олії (а саме 0,375 мг олії на грам ґрунту) на рівні роду, значно відрізнявся від інших обробок. Наразі дослідження впливу додавання монотерпенових вуглеводнів або оксигенованих монотерпенів на різноманітність ґрунтових мікробів та структуру спільноти все ще недостатні. Кілька досліджень повідомляли, що α-пінен збільшує ґрунтову мікробну активність та відносну чисельність Methylophilaceae (група метилотрофів, Proteobacteria) за низького вмісту вологи, відіграючи важливу роль як джерело вуглецю в сухіших ґрунтах [53]. Аналогічно, летка олія цілої рослини A. villosum, що містить 15,03% α-пінену (Додаткова таблиця S1), очевидно, збільшив відносну чисельність протеобактерій на рівні 1,5 мг/мл та 3,0 мг/мл, що свідчить про те, що α-пінен, можливо, діє як одне з джерел вуглецю для ґрунтових мікроорганізмів.

Леткі сполуки, що виробляються різними органами A. villosum, мали різний ступінь алелопатичного впливу на L. sativa та L. perenne, що було тісно пов'язано з хімічними компонентами, що містяться в частинах рослини A. villosum. Хоча хімічний склад леткої олії був підтверджений, леткі сполуки, що вивільняються A. villosum за кімнатної температури, невідомі, що потребує подальшого дослідження. Крім того, синергетичний ефект між різними алелохімічними речовинами також заслуговує на увагу. Що стосується ґрунтових мікроорганізмів, то для всебічного вивчення впливу леткої олії на ґрунтові мікроорганізми нам все ще потрібно провести більш поглиблені дослідження: продовжити час обробки леткою олією та виявити варіації хімічного складу леткої олії в ґрунті в різні дні.

Ціна франко-борт:0,5–9 999 доларів США за штуку

Мінімальна кількість замовлення:100 штук/штук

Можливість постачання:10000 штук/штук на місяць

Надіслати нам електронного листа

Деталі продукту

Теги продукту

Алелопатію часто визначають як будь-який прямий або непрямий, позитивний або негативний вплив одного виду рослин на інший через виробництво та виділення хімічних сполук у навколишнє середовище [1]. Рослини вивільняють алелохімічні речовини в навколишню атмосферу та ґрунт шляхом випаровування, листкового вимивання, кореневої ексудації та розкладання залишків [2]. Як одна з груп важливих алелохімічних речовин, леткі компоненти потрапляють у повітря та ґрунт подібними способами: рослини безпосередньо виділяють леткі речовини в атмосферу [3]; дощова вода вимиває ці компоненти (такі як монотерпени) з секреторних структур листя та поверхневих восків, забезпечуючи потенціал для потрапляння летких компонентів у ґрунт [4]; коріння рослин може виділяти леткі речовини, що утворюються травоїдними тваринами та патогенами, у ґрунт [5]; ці компоненти рослинного опаду також потрапляють у навколишній ґрунт [6]. Наразі леткі олії все частіше досліджуються для їх використання в боротьбі з бур'янами та шкідниками [7,8,9,10,11]. Встановлено, що вони діють, поширюючись у газоподібному стані в повітрі та переходячи в інші стани в ґрунт або на його поверхні [3,12], відіграючи важливу роль у пригніченні росту рослин шляхом міжвидової взаємодії та змінюючи рослинну спільноту сільськогосподарських культур та бур'янів [13]. Кілька досліджень показують, що алелопатія може сприяти встановленню домінування видів рослин у природних екосистемах [14,15,16]. Отже, домінантні види рослин можуть бути цільовими як потенційні джерела алелохімічних речовин.

В останні роки алелопатичні ефекти та алелохімічні речовини поступово привертають дедалі більше уваги дослідників з метою визначення відповідних замінників синтетичним гербіцидам [17,18,19,20]. Для зменшення сільськогосподарських втрат гербіциди все частіше використовуються для боротьби з ростом бур'янів. Однак невибіркове застосування синтетичних гербіцидів сприяло посиленню проблем стійкості бур'янів, поступовій деградації ґрунту та небезпеці для здоров'я людини [21]. Природні алелопатичні сполуки з рослин можуть мати значний потенціал для розробки нових гербіцидів або як провідні сполуки для ідентифікації нових гербіцидів природного походження [17,22].

Амомум віллосум (Amomum villosum Lour.) — багаторічна трав'яниста рослина родини імбирних, що виростає до висоти 1,2–3,0 м у тіні дерев. Вона широко поширена в Південному Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі та інших регіонах Південно-Східної Азії. Сухі плоди А. villosum є поширеною спецією завдяки своєму привабливому смаку [23] і являє собою добре відомий традиційний рослинний лікарський засіб у Китаї, який широко використовується для лікування шлунково-кишкових захворювань. Кілька досліджень показали, що леткі олії, багаті на A. villosum, є основними лікарськими компонентами та ароматичними інгредієнтами [24,25,26,27]. Дослідники виявили, що ефірні олії A. villosum проявляють контактну токсичність проти комах Tribolium castaneum (Herbst) та Lasioderma serricorne (Fabricius), а також сильну фумігаційну токсичність проти T. castaneum [28]. Водночас, A. villosum має шкідливий вплив на різноманітність рослин, біомасу, опад та поживні речовини ґрунту первинних тропічних лісів [29]. Однак екологічна роль леткої олії та алелопатичних сполук досі невідома. З огляду на попередні дослідження хімічних складових ефірних олій A. villosum [30,31,32], наша мета полягає в тому, щоб дослідити, чи виділяє A. villosum сполуки з алелопатичними ефектами в повітря та ґрунт, щоб допомогти встановити своє домінування. Тому ми плануємо: (i) проаналізувати та порівняти хімічні компоненти летких олій з різних органів A. villosum; (ii) оцінити алелопатію екстрагованих летких олій та летких сполук з A. villosum, а потім визначити хімічні речовини, які мали алелопатичний вплив на Lactuca sativa L. та Lolium perenne L.; та (iii) попередньо дослідити вплив олій з A. villosum на різноманітність та структуру спільноти мікроорганізмів у ґрунті.