Трав'яна олія Fructus Amomi Натуральний масаж Дифузори 1 кг Маса Amomum villosum Ефірна олія

Трав'яна олія Fructus Amomi Натуральний масаж Дифузори 1 кг Оптом Amomum villosum Ефірна олія Представлене зображення

короткий опис:

Сімейство Zingiberaceae привертає все більшу увагу в алелопатичних дослідженнях через насиченість леткими оліями та ароматність видів, що входять до нього. Попередні дослідження показали, що хімічні речовини з Curcuma cedoaria (zedoary) [40], Alpinia zerumbet (Pers.) BLBurtt & RMSm. [41] і Zingiber officinale Rosc. [42] родини імбирних мають алелопатичний вплив на проростання насіння та ріст розсади кукурудзи, салату та томатів. Наше поточне дослідження є першим звітом про алелопатичну активність летких речовин зі стебел, листя та молодих плодів A. villosum (представника сімейства Zingiberaceae). Вихід олії в стеблах, листках і молодих плодах становив 0,15%, 0,40% і 0,50% відповідно, що вказує на те, що плоди виробляли більшу кількість летких олій, ніж стебла і листя. Основними компонентами летких олій із стебел були β-пінен, β-фелландрен і α-пінен, які були схожі на структуру основних хімічних речовин листової олії, β-пінен і α-пінен (монотерпенові вуглеводні). З іншого боку, олія в молодих плодах була багата на борнілацетат і камфору (кисневі монотерпени). Результати були підтверджені висновками Do N Dai [30,32] і Хуей Ао [31], який ідентифікував олії з різних органів A. villosum.

Було кілька повідомлень про пригнічувальну дію цих основних сполук на ріст рослин інших видів. Шаліндер Каур виявив, що α-пінен з евкаліпта помітно пригнічує довжину коренів і висоту пагонів Amaranthus viridis L. при концентрації 1,0 мкл [43], а інше дослідження показало, що α-пінен пригнічує ранній ріст коренів і спричиняє окисне пошкодження кореневої тканини через збільшення утворення активних форм кисню [44]. У деяких звітах стверджується, що β-пінен пригнічує проростання та ріст досліджуваних бур’янів залежно від дози, порушуючи цілісність мембрани.45], змінюючи біохімію рослин і посилюючи активність пероксидаз і поліфенолоксидаз [46]. β-Фелландрен продемонстрував максимальне пригнічення проростання та росту Vigna unguiculata (L.) Walp у концентрації 600 ppm [47], тоді як у концентрації 250 мг/м3 камфора пригнічувала ріст корінців і пагонів Lepidium sativum L. [48]. Однак досліджень, що повідомляють про алелопатичний ефект борнілацетату, мало. У нашому дослідженні алелопатичні ефекти β-пінену, борнілацетату та камфори на довжину коренів були слабшими, ніж для летких олій, за винятком α-пінену, тоді як листова олія, багата α-піненом, також була більш фітотоксичною, ніж відповідна фітонцид. олії зі стебел і плодів A. villosum, обидва висновки вказують на те, що α-пінен може бути важливою хімічною речовиною для алелопатії цього виду. У той же час результати також показали, що деякі сполуки у фруктовій олії, яких не було у великій кількості, можуть сприяти виробленню фітотоксичного ефекту, відкриття, яке потребує подальших досліджень у майбутньому.

За нормальних умов алелопатичний ефект алелохімікатів є видоспецифічним. Jiang та ін. виявили, що ефірна олія, яку виробляє Artemisia sieversiana, має сильніший вплив на Amaranthus retroflexus L., ніж на Medicago sativa L., Poa annua L. і Pennisetum alopecuroides (L.) Spreng. [49]. В іншому дослідженні летка олія Lavandula angustifolia Mill. виробляли різний ступінь фітотоксичної дії на різні види рослин. Lolium multiflorum Lam. був найбільш чутливим акцепторним видом, ріст гіпокотилю та корінця пригнічувався на 87,8% та 76,7% відповідно при дозі 1 мкл/мл олії, але ріст гіпокотилю проростків огірка майже не впливав [20]. Наші результати також показали, що існує різниця в чутливості до летючих речовин A. villosum між L. sativa і L. perenne.

Летючі сполуки та ефірні олії одного виду можуть відрізнятися кількісно та/або якісно через умови росту, частини рослини та методи виявлення. Наприклад, звіт продемонстрував, що піраноід (10,3%) і β-каріофілен (6,6%) були основними сполуками летких речовин, що виділяються з листя Sambucus nigra, тоді як бензальдегід (17,8%), α-булнесен (16,6%) і тетракозан (11,5%) були у великій кількості в оліях, отриманих з листя [50]. У нашому дослідженні леткі сполуки, що виділяються свіжими рослинними матеріалами, мали сильніший алелопатичний вплив на досліджувані рослини, ніж екстраговані леткі олії, відмінності у реакції були тісно пов’язані з відмінностями в алелохімічних речовинах, присутніх у двох препаратах. Точні відмінності між леткими сполуками та оліями необхідно додатково дослідити в наступних експериментах.

Відмінності в мікробному різноманітті та структурі мікробної спільноти в зразках ґрунту, до яких були додані леткі олії, були пов’язані з конкуренцією між мікроорганізмами, а також з будь-якими токсичними ефектами та тривалістю перебування летких олій у ґрунті. Воку та Ліотірі [51] виявили, що відповідне застосування чотирьох ефірних олій (0,1 мл) до культивованого ґрунту (150 г) активувало дихання зразків ґрунту, навіть олії відрізнялися за своїм хімічним складом, що свідчить про те, що рослинні олії використовуються як джерело вуглецю та енергії ґрунтові мікроорганізми. Дані, отримані в ході поточного дослідження, підтвердили, що олії з цілої рослини A. villosum сприяли очевидному збільшенню кількості видів ґрунтових грибів на 14-й день після додавання олії, вказуючи на те, що олія може бути джерелом вуглецю для більшої кількості. ґрунтові гриби. Інше дослідження повідомило про висновок: ґрунтові мікроорганізми відновили свою початкову функцію та біомасу після тимчасового періоду коливань, викликаного додаванням олії Thymbra capitata L. (Cav), але олія у найвищій дозі (0,93 мкл олії на грам ґрунту) не дозволяла ґрунтовим мікроорганізмам відновити початкову функціональність [52]. У поточному дослідженні, заснованому на мікробіологічному аналізі ґрунту після обробки різними днями та концентраціями, ми припустили, що бактеріальна спільнота ґрунту відновиться через кілька днів. Навпаки, грибкова мікробіота не може повернутися до свого початкового стану. Наступні результати підтверджують цю гіпотезу: чіткий вплив високої концентрації олії на склад мікробіому грибів у ґрунті було виявлено за допомогою аналізу головних координат (PCoA), а представлення теплової карти ще раз підтвердило, що склад грибних угруповань у ґрунті оброблені 3,0 мг/мл олії (а саме 0,375 мг олії на грам ґрунту) на рівні роду значно відрізнялися від інших обробок. В даний час дослідження впливу додавання монотерпенових вуглеводнів або оксигенованих монотерпенів на мікробне різноманіття ґрунту та структуру спільноти все ще є недостатніми. Кілька досліджень показали, що α-пінен підвищує мікробну активність ґрунту та відносну кількість Methylophilaceae (група метилотрофів, протеобактерій) за низького вмісту вологи, відіграючи важливу роль як джерело вуглецю в більш сухих ґрунтах.53]. Аналогічно, летка олія цілої рослини A. villosum, що містить 15,03% α-пінену (Додаткова таблиця S1), очевидно, збільшив відносну кількість протеобактерій на 1,5 мг/мл і 3,0 мг/мл, що свідчить про те, що α-пінен, можливо, діє як одне з джерел вуглецю для ґрунтових мікроорганізмів.

Летючі сполуки, що виробляються різними органами A. villosum, мали різний ступінь алелопатичної дії на L. sativa та L. perenne, що було тісно пов’язане з хімічними компонентами, які містили частини рослин A. villosum. Хоча хімічний склад леткої олії було підтверджено, леткі сполуки, які виділяє A. villosum при кімнатній температурі, невідомі, що потребує подальшого дослідження. Крім того, синергетичний ефект між різними алелохімічними речовинами також заслуговує на увагу. З точки зору ґрунтових мікроорганізмів, щоб всебічно вивчити вплив леткої олії на ґрунтові мікроорганізми, нам все ще потрібно провести більш глибокі дослідження: подовжити час обробки леткої олії та розпізнати варіації хімічного складу леткої олії в ґрунті в різні дні.

Ціна FOB:0,5 - 9999 доларів США / шт

Мінімальна кількість замовлення:100 штук/штук

Можливість постачання:10000 шт./шт. на місяць

Надішліть нам електронний лист

Деталі продукту

Теги товарів

Алелопатія часто визначається як будь-який прямий чи непрямий, позитивний чи негативний вплив одного виду рослин на інший через виробництво та виділення хімічних сполук у навколишнє середовище [1]. Рослини виділяють алелохімічні речовини в навколишню атмосферу та ґрунт через випаровування, вимивання листя, ексудацію коренів та розкладання залишків [2]. Як одна з груп важливих алелохімічних речовин, леткі компоненти потрапляють у повітря та ґрунт подібним чином: рослини виділяють леткі речовини безпосередньо в атмосферу [3]; дощова вода вимиває ці компоненти (такі як монотерпени) з секреторних структур листя та поверхневих восків, забезпечуючи потенціал летких компонентів у ґрунт [4]; коріння рослин може виділяти в ґрунт леткі речовини, спричинені травоїдними тваринами та патогенами [5]; ці компоненти рослинного опаду також потрапляють у навколишній ґрунт [6]. В даний час леткі олії все більше досліджуються для їх використання для боротьби з бур'янами та шкідниками [7,8,9,10,11]. Встановлено, що вони діють, поширюючись у газоподібному стані в повітрі та перетворюючись в інші стани в ґрунт або на нього [3,12], відіграючи важливу роль у пригніченні росту рослин шляхом міжвидових взаємодій і змінюючи рослинне співтовариство культури та бур’янів [13]. Кілька досліджень показують, що алелопатія може сприяти встановленню домінування видів рослин у природних екосистемах [14,15,16]. Таким чином, домінуючі види рослин можна назвати потенційними джерелами алелохімічних речовин.

В останні роки алелопатичні ефекти та алелохімічні речовини поступово привертають все більше уваги дослідників з метою визначення відповідних замінників синтетичних гербіцидів [17,18,19,20]. Щоб зменшити втрати в сільському господарстві, все частіше використовують гербіциди для контролю росту бур'янів. Однак невибіркове застосування синтетичних гербіцидів призвело до збільшення проблем стійкості бур’янів, поступової деградації ґрунту та небезпеки для здоров’я людини [21]. Природні алелопатичні сполуки з рослин можуть запропонувати значний потенціал для розробки нових гербіцидів або як провідні сполуки для ідентифікації нових гербіцидів природного походження [17,22].

Amomum villosum Lour. — багаторічна трав'яниста рослина родини імбирних, що росте в тіні дерев заввишки 1,2—3,0 м. Він широко поширений у Південному Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі та інших регіонах Південно-Східної Азії. Сухі плоди A. villosum є різновидом звичайної спеції через свій привабливий смак [23] і являє собою добре відому традиційну фітотерапію в Китаї, яка широко використовується для лікування шлунково-кишкових захворювань. Кілька досліджень показали, що ефірні олії, багаті A. villosum, є основними лікарськими компонентами та ароматичними інгредієнтами [24,25,26,27]. Дослідники виявили, що ефірні олії A. villosum виявляють контактну токсичність проти комах Tribolium castaneum (Herbst) і Lasioderma serricorne (Fabricius), а також сильну фумігантну токсичність проти T. castaneum [28]. У той же час A. villosum згубно впливає на різноманітність рослин, біомасу, підстилку та поживні речовини ґрунту первинних дощових лісів [29]. Однак екологічна роль летких олій і алелопатичних сполук досі невідома. У світлі попередніх досліджень хімічних складових ефірних олій A. villosum [30,31,32], наша мета — дослідити, чи виділяє A. villosum сполуки з алелопатичними ефектами в повітря та ґрунт, щоб допомогти встановити своє домінування. Тому ми плануємо: (i) проаналізувати та порівняти хімічні компоненти летких олій з різних органів A. villosum; (ii) оцінити алелопатію летких олій, екстрагованих з A. villosum, а потім визначити хімічні речовини, які мали алелопатичний вплив на Lactuca sativa L. і Lolium perenne L.; і (iii) попередньо дослідити вплив олії з A. villosum на різноманітність і структуру спільноти мікроорганізмів у ґрунті.